Архів категорії 'Поезія твори'

(Chronologically Listed)

Я можу сказати тобі лиш “Пробач!”
За те, що ішла по алеї.
Я буду сама свійшлях прокладать.
І життя будувать по цеглині.
Заклинаю себе, бо я зможу здолать
Перешкоди нелегкої долі!

Покривалом чистим
Окутані сади…
І дерева і поля – все почине тихо.
Лише вітер все мете туди,
Де тепер вже мертво скрізь, де лихо…
І “чому?” спитаєш знову ти,
У душі моїй любов заснула.
А у відповідь почуєш все оте –
Що природу наздогна онова…

Вона прийшла до мене, мовби з сну…
Явилася мені в казковій гаммі,
Ішла, збиваючи тихесенько росу,
Топтала свіжість милими ногами…
Непомітно так пройшла година,
А я все стежив і за нею наглядав.
Вона подарувала мені крила,
І я політ у мрію подолав!..

Що робити, коли немає слів,
коли все сказано, і лише мовчання -
море безкрайнє, де немає човнів.
В душі міїй-твоїй – зітхання,
Твій взір зустрів, ніби, що хотів -
просте питання: “- А , може, кохання ?”

Ти думаєш – все забувається,
сьогодні ще є, а завтра нема,
але ж ні, ранком знов повертається,
стукає в двері – лунає сурма.
Луною думками розливається,
будить минуле, цілує в уста,
а ти ж не спиш, а все озираєшся,
чому воно так, для чого зроста.

Сьогодні мене можна сміло вітати.
Очі закриті, а тіло вже ходить по місту.
Я бачу світ, Данила на коні
і ноги йдуть самі собою.
Очей нема та серце потягне як завжди за метою.
Не бачу Вас, проте привітайте мене,
я знаю де Вас шукати.

Погуляй собі,студенте, поки є ще сила.
Мине та пора щаслива,
Прийде сесія паршива,
Забере тебе із клубу,
Дасть добряче тобі в губу,
В голову конспект запхає
Й на екзамен посилає.
За дверима чути крики,
За дверима чути рики.
Сесія усіх карає,
Навіть тих, хто добре знає.
Не гуляй уже, студенте,
Хоч ти й молоденький.
Бо пройшла пора щаслива,
Іде сесія паршива,
І несе мішків зо сім,
Там талонів хватить всім.
Ти, [...]

Іще одна історія його,
Про ще чиїсь страждання і любоа.
Іще одна підлегла ти його,
Й покине він як інших тебе знов.
В руках своїх держав цей вогник він,
а ти все підкидала в нього жар..
Й не бачив твеї щирості вже він,
А лиш пішов, нічого не сказав…
І ти залишилась тепер одна,
Віддавши йому все і всю себе.
І ця твоя таємна вже [...]

Зніму плащ буденності,
щоб закинути його в шафу.
Невже знову цвіте сакура ?(P.S.Ах, як я люблю це слово:-))
Я провалююся у безодню.
Лінь лежить на дивані
І курить сигарету.
Намальований на стіні песик
Скавулів вітром.
А тобі байдуже.
Прагнучи себе вдосконалити,
не боїмося бути смішними.
А боячись себе вдосконалити,
не прагнемо бути осміяними.

Якщо зустрінемося знову,
Чи ти залишишся тоді?
Чи мовиш ти мені хоч слово,
Щоб сльози застигали на щоці?
Чи промовчиш і не пізнаєш?
Зла доля серце обпікає.
Мого кохання не згадаєш,
Бо час, немов вода, стікає?
Якщо зустрінемося знову,
Як подорожні у роках?
Чи відбере у мене мову,
Бо з’явиться образи страх?
Якби зустрілися ми знов,
Не відпустила б я тебе…
Любов гаряча, ніби кров,
Мене до тебе приведе!

« Попередні