Практика дихання
Автор: Творчість Категория: Мій щоденникХочу знайти тебе у будь-якому слові, наданому мені самим Богом. Невже ти неможе ховатися у цих літерках, морфемках, словечках, реченнячках??..ти ж увесьтам. Ти дихаєш ними. Ти навіть видихаєш слова, так чудово і неординарно. Ти сам суцільна епатажна думка, що витає у моїй душі…
Я як той Парфюмер боюся втратити тебе, мій запах. Моє дихання, моє повітря.Ти чистіше від кисню з лісу, ти кришталево-смарагдовий. Ти переливаєшся усіма кольорами і на сонці виблискуєш зеленим. Зеленим листям, собаками, криницями,дорогами. Я навіть пропоную пофарбувати дорогу у зелений колір. Яка вестиме дотебе. Щоб я ніколи не заблукала.
Дихати тобою чудово. Справді. Ти приємно лоскочеш мені серце своїми тендітностями, терпкостями, ніжностями. Невже таке колись може скінчитись?…Невже?…Чому так швидко? Найголовніше, що ніщо не втримає. Бо тебе забирає дикий звір із ревом машин і блисканням будівель (в одній з яких є аж 450 моїх улюблених гумористів). Тебе забирає Оте – щось, навкруг чого крутиться щебагато таких як ти. Але то не важливо. Головне, щоб воно тебе хоч іноді відпускало до мене…
Дихати тобою не важко. Дуже легко, стрімко, постійно. Ти не буденний, ти надреальний, надхмарний і безумовно казковий. Ти завжди залишишся для мене героєм якоїсь казки. Казки мого життя. Якимось чарівником чи то пак, феєм))…У мене є дещо краще за шлуночок для тебе. У мене є 4 шлуночка і 4 передсердя, і купа судин. Воно гаряче б’ється і розливає по тілу тепло. Але то відбувається лише, коли ти поряд. Зараз воно просто виконує фізіологічну функцію. Без емоцій, без жаги, без бажання. Так, наче то не кров, а мастило якесь стало там всього лиш за декілька годин…
Дихати тобою – значить жити. І нехай ніхто мене не розуміє, але ж жити –прекрасно. Бо жити – це дихати тобою)))
